МОЛИ́ТВЕНИЦЯ
МОЛИ́ТВЕНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до моли́твеник 2. Її чекала доля праведної черниці, довічної молитвениці в тихому пристановищі за монастирською брамою (Л. Янов., І, 1959, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 784.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
МОЛИТВОСЛО́В →← МОЛИ́ТВЕНИК