МАЙ1

МАЙ1, я, ч., розм., рідко. Те саме, що тра́вень. Була веселенька [Галочка], як день у маї місяці (Кв.-Осн., II, 1956, 314); Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай! (Дмит., Наречена, 1959, 155). МАЙ2, ма́ю, ч., діал. Клечання, зелень. А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання (Свидн., Люборацькі, 1955, 185); І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Перв., II, 1958, 135). МАЙ3, присл., діал. 1. Мабуть. Говорив [Іван] тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть… (Л. Укр., III, 1952, 738). 2. Більше. Всі, що май боязливі, повтікали, ..лишилися три багачі та п’ять бідних (Стеф., І, 1949, 183). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 597.