МА́БУ́ТЬ

МА́БУ́ТЬ, діал. МА́БІ́ТЬ, вставн. сл. Уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні; певно, очевидно. Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Обіщався вернутися, Та, мабуть, і згинув! (Шевч., І, 1951, 3); В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну; та чи не найбільше, мабуть, запасся терпінням (Довж., І, 1958, 76). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 587.