ЛИСІ́ЮЧИЙ

ЛИСІ́ЮЧИЙ, а, е. Який лисіє. Схилились над ним [Аркадієм Петровичем], цілуючи руки — з одного боку Антоша, його лисіючий син, а з другого — дочка (Коцюб., II, 1955, 385); Старенький темний берет хвацько тримався на .. лисіючій голові (Ю. Янов., II, 1954, 50). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 490.