ЛАДУВА́ТИ

ЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. 1. Лагодити (у 3 знач.). — Отче Ісидор, .. ладуй вечерю, гости їх [хлопців] (Фр., VIII, 1952, 212); // Налагоджувати. — Ми в себе ладуємо таке гоже життя, щоб усі трударі їли білі калачі (Чорн., Потік.., 1956, 292). 2. Вантажити (у 1 знач.). — Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат, і гайда на колію,— ліс ладувати (Мур., Бук. повість, 1959, 22). 3. Заряджати (у 1 знач.). Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Ірчан, II, 1958, 261). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 435.