КУЧУГУ́РИСТИЙ
КУЧУГУ́РИСТИЙ, а, е, розм. Вкритий кучугурами; з кучугурами. — Звідки оці кучугуристі пустирі перед нами, де ото ярмаркові своїми возами тирлуються? (Гончар, Таврія, 1952, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 424.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КУЧУГУ́РИТИСЯ →← КУЧУГУ́РА