БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ

БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безви́хідний 2. Безвихідність його положення побільшувало ще те почуття, що чув себе безсильним скинути з себе той нечуваний тягар (Фр., III, 1950, 135); Розуміння власної безвихідності ще дужче лютило його (Шиян, Гроза.., 1956, 442). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 121.