КРІСЕ́ЛЬЦЕ
КРІСЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2. Всі ці комодики,.. крісельця, диванчики.. чомусь нагадують мені поперелякуваних овець (Кол., На фронті.., 1959, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 358.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КРІ́СЛЕЧКО →← КРІСЕ́ЛЬНИЙ