КОРИСТОЛЮ́БСТВО
КОРИСТОЛЮ́БСТВО, а, с. Властивість за знач. користолю́бний. Колективізм за природою своєю протилежний індивідуалізмові, егоїзмові, користолюбству та іншим проявам старої, буржуазної моралі (Ком. Укр., 11, 1963, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 290.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОРИСТУВА́ЛЬНИЙ →← КОРИСТОЛЮ́БНО