КОНФУ́ЗИТИ
КОНФУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, недок., перех. Завдавати сорому, соромити. — Щоб не конфузити хлопців перед медициною, мусив [Петро] навіть на хитрість піти: до тридцяти дев’яти нагнав температуру (Головко, І, 1957, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 274.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КОНФУ́ЗИТИСЯ →← КОНФУ́З