КОЗИ́НЯЧИЙ

КОЗИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Козячий, її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Ільч., Вибр., 1948, 37); До кімнати метеором влетіло пухкеньке дівча з бистрими козинячими очима (Досв., Вибр., 1959, 242). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 211.