КА́ШНИК
КА́ШНИК, а, ч. Горщик, у якому варять кашу. Килина витягла кашник… Пшоняна каша на молоці так і пороснула по долівці (Мирний, IV, 1955, 64); [Андрій:] Либонь ти казала, що й кашника треба купить? (Кроп., III, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 126.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КАШОВА́Р →← КАШНЕ́