КА́ШЛЯННЯ
КА́ШЛЯННЯ, я, с. Дія за знач. ка́шляти та звуки, утворювані цією дією. За сценою чути стук кроків і голосне кашляння (Фр., IX, 1952, 356); Лунко котиться дражливий погук — авторове кашляння (Кач., II, 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 126.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КАШЛЯНУ́ТИ →← КАШЛЮКО́ВИЙ