ЗНІ́ЧЕНО

ЗНІ́ЧЕНО. Присл. до зні́чений 2. Гарецький знічено обвів присутніх поглядом і признався, що в нього при собі немає грошей (Кочура, Зол. грамота, 1960, 230); — Ми стріляти не вміємо,— знічено усміхалися дівчата (Тют., Вир, 1964, 307). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 669.