ЗВА́БНО
ЗВА́БНО. Присл. до зва́бний. Пані Роксолана почала якнайвигідніше вмощуватись на тремтячих руках Михайлика, лукаво й звабно блимаючи на нього знизу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 457.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЗВА́ГА →← ЗВА́БНИЦЯ