ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ

ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захмелі́ти; // у знач. прикм. Дзвеніли чарки, булькала з пляшки горілка, захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Кол., Терен.., 1959, 41); Відчуття якоїсь неймовірної легкості, крилатості, простору весь час не покидало Донька. Ходив захмелілий, впивався довгожданою волею, молодістю, добутим щастям (Гончар, II, 1959, 28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 384.