ЗАТЕ́РТИЙ

ЗАТЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зате́рти 1-6. Йойна.. вдивлявся в недобре затерті сліди, що вели з його кошари до Путового паркана (Фр., IV, 1950, 21); [Шумейко:] Чи туди ж я потрапив? Бо на воротях номер трохи затертий (Мик., І, 1957, 433); Він виразно стоїть перед моєю душею, бо не закритий, не затертий ніяким іншим — пізнішим образом… (Гр., Без хліба, 1958, 69); — Прошу приписати мене до колгоспу! — закричала [баба], затерта між людьми (Чорн., Потік.., 1956, 280); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Дмит., Розлука, 1957, 186). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 346.