БІЛЕ́НЬКО

БІЛЕ́НЬКО. Присл. до біле́нький. Ой устану раненько Та й умиюсь біленько (Нар. лірика, 1956, 325). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 180.