БІГУНЕ́ЦЬ1

БІГУНЕ́ЦЬ1, нця́, ч. 1. Зменш. до бігу́н1 1. 2. розм. Дитина того віку, коли вона починає самостійно ходити, бігати. БІГУНЕ́ЦЬ2, нця́, ч. Зменш. до бігу́н 3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 175.