БІ́ДНІСТЬ

БІ́ДНІСТЬ, ності, ж. 1. Матеріальна незабезпеченість, нестатки, брак засобів для існування; убогість. Багатство дме, а бідність удвоє гне (Укр.. присл.., 1955, 6); Працює [Маруся] з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (Н.-Лев., III, 1956. 325); У всьому відчувалася бідність, запустіння (Шиян, Баланда, 1957, 56). 2. Абстр. ім. до бі́дний 2-4. Ця кімната вразила бідністю обстановки. Біля вікон стояв стандартний письмовий стіл, біля нього два стільці (Хижняк, Тамара, 1959, 71); Бідність лексики письменника.. пояснюється тим, що він не засвоїв глибоко і органічно різноманітні, незліченні скарби народної мови (Літ. газ., 26.ІХ 1958, 2). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 177.