ЗАДЕ́РТИЙ

ЗАДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заде́рти1. Радочка ніколи не проходила байдуже повз усе, що повзало поруч, дзижчало, літало, крутилося по землі із задертими вгору лапками, ..що безпомічно цвірінчало, випавши з гнізда (Ю. Янов., II, 1954, 85); Селом, центральною вулицею, вже побігли електричні стовпи, понатягали на білих, задертих догори пучках дроти (Мушк., Серце.., 1962, 114). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 106.