ЗА́РАЗ

ЗА́РАЗ, присл. 1. також з част. же, таки. В той самий момент; негайно. — Пійдіть [підіть] гінця мені кликніте. До мене зараз щоб прийшов (Котл., І, 1952, 79); — Марто! Марто! — покликав старий. —Зараз! — одкликнулась Гапка (Вовчок, VI, 1956, 238); Нащо вичікувати тії.. «три дні», а не вийти зараз таки в перший день, ледве сторожа хоч трошки одхилить двері?.. (Л. Укр., V, 1956, 435); — Кіт на полицю зараз же стрибнув, Бо там давненько був (Гл., Вибр., 1951, 107); — Гайда до управителя зараз, нехай телеграму в Петербург б’є (Головко, II, 1957, 220); // Найближчим часом, дуже скоро. — Я на хвилиночку, мамо… Я зараз і вернуся (Мирний, IV, 1955, 288); З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів… І здається: зараз гість прибуде Із далеких та ясних країв (Рильський, І, 1960, 139). 2. У даний час, тепер. Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз закордоном, а не в Чернігові, куди адресовані були запросини (Коцюб., III, 1956, 363); Ми в човні з тобою знову на Дніпрі. І тече ласкава мрійна хвиль габа, ой, колись кривава, зараз — голуба (Сос., II, 1958, 318); // Тільки що (про подію, що відбулась недавно). — Вже давно пора кінчати ваших турків. — Та я оце.. зараз віддав картину. Цілий день з нею морився (Ю. Янов., II, 1958, 120). 3. розм. З першого погляду, моментально, відразу. А се ж хатина знайомої дівчини Мар’яни, — Павлусь зараз пізнав (Л. Укр., III, 1952, 492); // Не гаючи часу, зразу ж. Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишеньці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли (Греб., І, 1957, 51); Як вернулась Маруся разом з Василем, то зараз заходилась платки подавати (Григ., Вибр., 1959, 38). 4. розм. Зразу після чого-небудь. Зараз по новому році приїздить до мене в гостину Боровик з жінкою (Коцюб., III, 1956, 127); В газеті був видрукуваний його перший допис, що вкинув на пошті ще зараз по приїзді (Головко, II, 1957, 125). 5. також з част. же, таки, розм. Близько біля чого-небудь, поряд з чимось. Зараз за током, коло самого панського садка, молодиці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі (Н.-Лев., II, 1956, 184); Тимко.. дивиться замріяно на вогонь. Зараз же за вогнем у степу зяє чорне провалля ночі, яке гасить літаючі іскри (Тют., Вир, 1964, 15). ЗА́РАЗ, присл., розм. За один раз, зразу, одночасно. — Хіба не чули? Видудлив [Роман] учора зараз вісімсот грамів коньяку..! (Коз., Сальвія, 1959, 96). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 287.