ЖИТЛОБУДІВНИ́ЦТВО
ЖИТЛОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Будівництво жител. Вивчаючи історію поселення і житла.., етнограф виявляє способи місцевого використання народних традицій як у минулому, так і в сучасному житлобудівництві (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 533.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЖИТЛОВІ́ДДІЛ →← ЖИТЛОБУДІВНИ́Й