ДОСТРОКО́ВО

ДОСТРОКО́ВО. Присл. до достроко́вий. Колгоспи і радгоспи достроково виконали план заготівель (Колг. Укр., 11, 1958, 2). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 390.