ДОРУ́БУВАТИСЯ

ДОРУ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОРУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Рубаючи, діставатися до чого-небудь. Весна коли-небудь настане! А поки що бий, дорубуйся, Вутанько, до води, хай аж луна понад річкою йде (Гончар, II, 1959, 163); [Молодий хлопець:] Ми швидше дорубаємось до льоду, коли він є, ніж ти весни діждешся (Л. Укр., II, 1951, 219). 2. тільки недок. Пас. до дору́бувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 381.