ДОВЕРШИ́ТИ

ДОВЕРШИ́ТИ див. дове́ршувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ДОВЕРШИ́ТИСЯ →← ДОВЕ́РШЕННЯ

Смотреть что такое ДОВЕРШИ́ТИ в других словарях:

ДОВЕРШИ́ТИ

Доверши́ти См. Довіршувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 402.

T: 141