ДЕЗИДЕРА́Т

ДЕЗИДЕРА́Т, ч.,заст. 1. род. у. Щось бажане; побажання, вимога. — І затям собі мій дезидерат: при читанню всякої книжки від планіметричного способу бачення доходить до стереометричного (Фр., III, 1950, 36). 2. род. а. Предмет, потрібний для поповнення музею, бібліотеки, колекції і т. ін. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 231.