ГУЧНОМО́ВЕЦЬ
ГУЧНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Пристрій для відтворення й підсилення звуку радіопередач. Десь біля клубу гримів гучномовець, з Великого театру транслювали концерт (Гончар, І, 1954, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 201.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ГУЧО́К →← ГУ́ЧНО