ГУРКО́ТНЯВА

ГУРКО́ТНЯВА, и, ж., розм. Те саме, що гуркотня́. Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торохкотіння, метушня — все лишилось десь за мною (Вас., II, 1959, 324); Почалася вже добре знайома гуркотнява артилерійської дуелі (Собко, Шлях.., 1948, 155). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 196.