ГРО́ШИК

ГРО́ШИК, а, ч. Пестл. до гріш. Катря зайчика знайшла, Калача йому дала, А для діток — грошик мідний — Хай харчів їм купить, бідний (Перв., Райдуга.., 1960, 57); Мені нема чого переїжджати: тут моя дідизна, тут моя земля. Я з грошика і з кошика жити не можу (Стельмах, II, 1962, 213). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 177.