В’ЯЗ

В’ЯЗ, а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною деревиною. В’язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м’якої вовни (Коцюб., II, 1955,. 427); Надзвичайно посухостійким і солевитривалим є дрібнолистий в’яз (Колг. енц., І, 1956, 710); * У порівн. Сам [парубок] високий, статний, як в’яз, бравий, як сокіл (Мирний, І, 1954, 77). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 796.