ШПИРУВА́ТИ

ШПИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Шпиняти (у 2 знач.). Підросли діти, збулась [Олександра] свого клопоту, так друге лихо приспіло: то пан Семенка, то паничі Йвася шпирують — не догодив, то пані гримає на Тишка (Вовчок, І, 1955, 28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 523.