ЧОРНО́КЛЕ́Н

ЧОРНО́КЛЕ́Н, а, ч. (Acer tataricum L). Дерево або кущ родини кленових. Крізь цеглу й брук пульсує кров зелена Земних ростин, і листя чорноклена Кривавиться у світлі ліхтарів (Зеров, Вибр., 1966, 33); Од похилих горбів лісових до масної ріллі, До прозорих озер, де горять золоті чорноклени, Я проходив в досвітній співучій і теплій імлі, Наді мною у небі підводилось сонце черлене (Перв., І, 1958, 320). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 359.