ЧОЛО́МКАТИ

ЧОЛО́МКАТИ, аю, аєш, недок., ЧОЛО́МКНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Цілувати кого-небудь при зустрічі, прощанні і т. ін. І мого діда нахилило до землі, — якось губи засвербіли, а тут де не взялась жаба, плиг! — і не схаменувсь, як чоломкнув бісову тварюку (Стор., І, 1957, 83); *Образно. Чиста вода вас обливає, чоломка і в груди, і в плечі, лоскоче попід боками (Мирний, IV, 1955, 316). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 351.