ЦІХУВА́ТИ

ЦІХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Відзначати (у 1 знач.). Поволі-поволі й на лице його осідав той сумний, розсіяний вираз, яким відзначаються всі ідіоти, у котрих звільна щезає все, що ціхує чоловіка, а остають [остаються] чисто звірячі, вегетативні інстинкти (Фр., І, 1955, 155). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 241.