ХРИПЛИ́ВО

ХРИПЛИ́ВО. Присл. до хрипли́вий 1. Поклав [Прокіп сіна] перед шкапою, що хрипливо заіржала (Черемш., Тв., 1960, 77). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 146.