ХЛЬОСТ

ХЛЬОСТ, у, ч., розм. 1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого. *У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне «прощайте, товариші!» і сухі, мов хльост батога, пістолетні постріли, в’язні ще нижче звісили голови, опустили їх на гострі сухі коліна (Збан., Єдина, 1959, 222). 2. Шмагання, биття. До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей і хльосту канчуками (Добр., Тече річка.., 1961, 277). ◊ Да́ти (зада́ти) хльо́сту кому — відшмагати, побити кого-небудь. [Гільзе (несамовито):] Пожди, я тобі дам хльосту. (Шукає, чим би набити) (Л. Укр., IV, 1954, 248); [Баба:] Ой, задамо вам хутко хльосту (Кроп., V, 1959, 259). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 92.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ХЛЬО́СТА →← ХЛЬО́СНУТИ

Смотреть что такое ХЛЬОСТ в других словарях:

ХЛЬОСТ

ПОБО́Ї (удари, яких завдають кому-небудь), БИТТЯ́, БІ́ЙКА, БІЙ розм., ЛУ́ПКА розм., ХЛЬОСТ (ХЛЬОСТА) розм., ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм., ПРИПА́Р... смотреть

ХЛЬОСТ

ХЛЬОСТ, у, ч., розм.1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого.* У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне “п... смотреть

ХЛЬОСТ

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти, вси́пати і т. ін.) хльо́сту (хло́сту, хльо́ру і т. ін.) кому і без додатка. Бити кого-небудь, жорстоко розправлятися з ким-небудь. — Що там? Бунт? .. не бійся, Валю,— зараз будуть козаки… О, вже там дають їм хльосту… що за дикі крики?! (Леся Українка); Ось привезли і мальовання (малювання): .. як Александр цареві Пору Давав із військом добру хльору; Чернець Мамая як побив (І. Котляревський). да́ти хло́сти. Запорожці витягли дуків надвір і дали їм доброї хлости (М. Пригара).... смотреть