ХЛОП’Я́ЧІСТЬ

ХЛОП’Я́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до хлоп’я́чий. — Я подивлюсь на вас,— вона підпирає рукою голову і.. придивляється.. до темного, як гайворон, чуба, до припухлих уст, з яких ще не зійшла хлоп’ячість (Стельмах, І, 1962, 585). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 86.