ФРЕ́ЗА

ФРЕ́ЗА, и, ж. 1. Багатолезовий різальний інструмент, що складається з корпусу й різальних зубців з загостреними вершинами, яким обробляють площини, фасонні, гвинтові або спіральні поверхні. Поставив [Максим] шестерню. Перевірив циліндричну фрезу, кутову, фасонну… За хвилину верстат ожив (Ткач, Арена, 1960, 177); Зубчасті колеса фрезерують черв’ячними фрезами (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 148). 2. Грунтообробна машина, головним робочим органом якої є барабан, що обертається, з ножами або польовими гачками, за допомогою яких розпушують і перемішують грунт, знищують купини на луках, підрізають торф і т. ін. Мінеральні і торфові грунти з міцною дерниною, вкриті купинами, або слабо розкладені торфовища влітку найкраще обробляти фрезою в один слід або важкою дисковою бороною в два-три сліди (Хлібороб Укр., 7, 1965, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 642.