ФЕРИ́Т

ФЕРИ́Т, у, ч. 1. хім. Твердий розчин вуглецю в альфа-залізі; хімічно майже чисте залізо. Гаряча вода цілком гідролізує ферити з утворенням окису заліза й відповідного лугу (Заг. хімія, 1955, 612). 2. фіз. Феромагнітний напівпровідник. Ферити — це напівпровідникові матеріали, що мають яскраво виражені магнітні властивості, їх одержують у результаті спікання при високих температурах окису заліза з окисами двовалентних металів.. — цинку, магнію, марганцю, кобальту, нікелю та інших (Наука.., 10, 1964, 26). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 577.