ФАНТИ́НА

ФАНТИ́НА, и, ж; діал. Одежина (у 1 знач.). Росло то все [діти], як бур’ян на толоці,.. часом фантину.. пощастило стягти. От і повиростало… (Хотк., II, 1966, 390). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 562.