ФА́ЛЯ
ФА́ЛЯ, і, ж., діал. Хвиля (див. хви́ля1 1). А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерті серед фаль (Фр., XI, 1952, 469).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 555.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ФАМІ́ЛІЙКА →← ФАЛЬШФЕ́ЙЄР