ВИ́ДЕРТИЙ

ВИ́ДЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дерти. Томик Майн Ріда, видертий з оправи, валявся тут же догори корінцем (Смолич, II, 1958, 63). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 385.