УРИ́ВОЧОК

УРИ́ВОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до ури́вок. Тонкий голосок її [Одарочки] то бринів, як струна,.. то рвався, переливаючись, то нижче, то вище, і вона складала з тих голосних уривочків довгий разок пісні (Мирний, І, 1954, 252). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 477.