УМОЧИ́ТИ1
УМОЧИ́ТИ1 див. умоча́ти1.
УМОЧИ́ТИ2 див. вмоча́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 447.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УМО́ЧУВАТИ1 →← УМО́ЧЕНИЙ1 (ВМО́ЧЕНИЙ)