УКЛИКА́ТИ
УКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм., рідко. Закликати, запрошувати. — Уклич її [Галю]… Братику! Голубчику!.. — Добре. Укличу (Мирний, IV, 1955, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 417.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УКЛИ́НЕНИЙ, УКЛИ́НЕННЯ, УКЛИНИ́ТИ, УКЛИНИ́ТИСЯ, УКЛИ́НЮВАННЯ, УКЛИ́НЮВАТИ, УКЛИ́НЮВАТИСЯ →← УКЛЕ́ЄНИЙ, УКЛЕ́ЇТИ, УКЛЕ́ЙКА, УКЛЕПА́ТИ, УКЛЕПА́ТИСЯ, УКЛЕ́ПУВАТИ, УКЛЕ́ЮВАННЯ, УКЛЕ́ЮВАТИ, УКЛЕ́ЮВАТИСЯ