ВИ́ВАЛЯНИЙ

ВИ́ВАЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́валяти. — І ходять же такі поміж людей не биті, не запльовані на кожному кроці, не виваляні в багні на людське посміховище! — думалось Юркові (Козл., Ю. Крук, 1957, 378). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 360.