ТРУМБЕ́ТА
ТРУМБЕ́ТА, и, ж., діал. Трембіта. Замаячіли сільські хати, забілілася лісничівка під супротилежною горою, почувся на сусідній полонині меланхолійний голос трумбети (Фр., III, 1950, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 298.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ТРУ́МНА →← ТРУЙНИ́Й