ТРАВИ́НОЧКА

ТРАВИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трави́нка. А внизу ні травиночки, ні грибка, ні стебельця — все покрите грубою передвічною верствою червоної фої [хвої] (Хотк., II, 1966, 106); — Наші коні голодні, з ніг падають. Півсвіту проїхали — травиночки не бачили (Тют., Вир, 1964, 70). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 220.