ТОРОХТЛИ́ВИЙ
ТОРОХТЛИ́ВИЙ, а, е. Який торохтить. А ось він сам — в труській колясі Чи в торохтливім тарантасі В’їздить бундючно на майдан, Владар кріпацьких душ, їх пан (Бажан, Роки, 1957, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 208.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ТОРОХТЮ́ЧИЙ →← ТОРОХТІ́ТИ